МИСТЕЦТВО, ОСВІТА І ВІЙНА

Із початком війни українська дітвора втратила можливість повернутися до звичної форми навчання. Школи здебільшого працюють дистанційно. А ті, що знаходяться у відносно безпечних областях країни та мають облаштовані бомбосховища й укриття, можуть проводити консультативне навчання.

Можливість забезпечувати таку форму роботи має і Терешківський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Барської міської ради Вінницької області. Спільними зусиллями дирекції школи, батьківської спільноти, місцевих підприємців та відділу освіти Барської міської ради в закладі було створено умови для надання освітніх послуг в умовах війни, а саме облаштовано бомбосховище, щоб діти могли почувати себе в безпеці.

Стіни бомбосховища, якими б міцними вони не були, не завжди мають привабливий вигляд, а часом навіть викликають почуття неспокою, тривожності. Щоб мінімізувати причини виникнення такого психологічного стану, директор школи Юрій Валерійович Горлей звернувся до директора КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» Петра Несторовича Савчука з проханням допомогти організувати студентів кафедри мистецьких дисциплін для оздоблення стін бомбосховища яскравими малюнками.

Юні таланти 31-ОМ групи: Максімова Ольга, Навроцький Денис, Ланова Ангеліна, Куцаченко Анна, Тарахкалюк Аліна – охоче відгукнулись на цікаву пропозицію і під супроводом викладача приступили до роботи. Вони вирішили перенести дітей у світ казки та мультфільму, герої яких викликають приємні почування, спогади, посмішки. Деякі казкові персонажі одягнули барвисті вишиванки і підняли жовто-блакитний стяг; а напис на стіні «Я люблю Україну» вселяє ще більшу віру в ЗСУ, у простих сміливих людей, у кожного українця – у всіх, хто наближає нашу перемогу.

Багато вкладено роботи і зусиль у розпис стін; багато наполегливості і намагань зобразити позитивних, яскравих, веселих та кумедних казкових героїв. Усе вдалось! Але дуже хочеться, щоб розписані стіни бомбосховища якнайшвидше стали історією; щоб учні мали змогу здобувати освіту в державі, де немає війни; щоб українська дітвора ніколи не чула звуків сирен і не спускалась у бомбосховища.

Щиро віримо в нашу перемогу і сподіваємось, що такий час уже невдовзі настане!

Альона РОМАНЮК,

викладач кафедри мистецьких дисциплін